Як стрес-тести банків допомагають контролювати ризики у фінсекторі

Руйнівна сила банківських панік добре знайома більшості не тільки слабких, але й сильних економік світу. Головна відмінність полягає лише в тому, що регулятори розвинених ринків навчилися реагувати на загрозу спустошення банківських кас і рахунків натовпом знавіснілих вкладників і контрагентів фінустанов. Приборкання паніки й повернення довіри до банків – завдання, що виходять за межі раціональних економічних процесів у відкритий космос соціальної психології.

Якщо банківська паніка тільки на підході, найефективнішими рецептами запобігання їй зарекомендували себе гарантування депозитів і рефінансування банків. Перше дозволяє знизити мотивацію вкладників бігти знімати депозити, а друге – тимчасово заповнити брак ресурсів на початку хвилі непередбачених набігів на банки. Складніше завдання – приборкання паніки в момент її розпалу, коли «профілактичних» заходів недостатньо, будь-які вливання грошей вимиваються із системи, а розв’язання проблеми здається неможливим без жорсткого хірургічного втручання: ліквідації або націоналізації слабких банків. В апогей світової фінансової кризи 2008–2009 років американські регулятори зуміли впровадити третій шлях приборкання паніки – стрес-тестування банківської системи: спосіб складніший, але менш витратний для клієнтів і платників податків. Відтоді центробанки всього світу намагаються зрозуміти, як аналітичну процедуру можна перетворити на дієвий механізм боротьби з фінансовою кризою.

Механіка стрес-тестування

Тімоті Гайтнер, міністр фінансів США в непрості 2009–2013 роки, називає стрес-тест центральною ідеєю успішного виходу економіки Сполучених Штатів із дна фінансової кризи. Його колега глава ФРС США Бен Бернанке неодноразово називав стрес-тести одним із трьох головних рецептів, використаних американськими регуляторами для відновлення довіри до фінансової системи, нарівні з державними гарантіями й екстреними вливаннями капіталу.

Суть стрес-тестування полягає в тому, що фінрегулятори докладніше вивчають бухгалтерську звітність великих фінансових організацій, щоб розрахувати, скільки банкам необхідно додаткового капіталу для виживання в катастрофічних умовах на ринку. До речі, назву «стрес-тест» економісти запозичили в кардіологів, які давно досліджують пацієнтів на біговій доріжці для визначення функціональних резервів серця й рівня критичного навантаження, після якого з’являється аритмія.

Як розрахувати падіння власного капіталу банку в результаті можливих катастрофічних подій, а також суму необхідної «подушки безпеки»? Відповідь на це запитання перебуває на межі економічної науки й мистецтва державного управління. Класичні алгоритми стрес-тестування включають складні процедури складання шокових макроекономічних сценаріїв із набором катастрофічно несприятливих значень таких змінних, як ВВП, інфляція, курс національної валюти, ринкові ставки дохідності або біржові індекси.

На основі аналізу історичних рядів даних моделюються очікувані зміни банківських балансів під впливом зазначених макроекономічних ударів. Якщо цільовий показник банку (наприклад, адекватність капіталу) виявився нижчим за його нормативні значення, його треба негайно докапіталізувати.

Від думки – до дії

«Секретним соусом» фінансового стрес-тесту, який перетворює банальний аналіз на ефективну регуляторну дію, є такі за розрахунками етапи:

  • по-перше, вимога докапіталізації банків для покриття виявленого в результаті стрес-тесту дефіциту власних ресурсів;
  • по-друге, примусове вливання державного капіталу, якщо менеджерам банку не вдалося залучити достатню суму від приватних інвесторів;
  • по-третє, максимально швидке заміщення держкапіталу приватним у міру одужання банку й повернення довіри інвесторів. Так, багатомільярдні суми фінансової допомоги у 2008–2009 роках було давно повернуто американським платникам податків із відсотками.

Отже, за наявності довіри до центробанку й мінфіну реалізується набір необхідних заходів для запобігання колапсу фінансової системи.

Населення й бізнес після стрес-тесту мають чітке уявлення про здоров’я банків, стійкі банки не наражаються на ризик витоку ліквідності, мінімізуються масштаби державного впливу на роботу вільного ринку, а гроші платників податків не витрачаються на марну націоналізацію. Водночас слабкі банки отримують додатковий шанс уникнути дефолту, якщо доведуть у процесі подальшого заміщення державного капіталу приватним, що характер проблем був тимчасовим, а не хронічним.

Стрес-тести використовуються провідними центробанками світу як стимул до поліпшення якості внутрішнього аудиту та ризик-менеджменту в банках, зміщуючи фокус банківського нагляду з традиційного аналізу поточного стану ліквідності та капіталізації на їхні можливі значення в майбутньому під впливом екстремальних подій. Обов’язкове стрес-тестування на регулярній основі проводиться Федеральною резервною системою США, Європейським центральним банком і Банком Англії.

Стрес-тести по-українськи

Нацбанк, вивчивши успішний закордонний досвід, також вирішив використовувати інструмент стрес-тестування з метою моніторингу та підвищення фінансової стабільності банківської системи. Але у зв’язку з разючими відмінностями в масштабах, структурі, профілі ризиків банківських систем, а також можливості регуляторів не обійшлося без національних особливостей у методології та практичному виконанні. Виявилося, не зовсім просто адаптувати цивілізовані методи регулювання складних систем із деривативами та структурованими фінансовими продуктами до потреб нехитрого традиційного банкінгу з високою часткою кредитування інсайдерів, напівлегальних операцій і непрогнозованих пасивів.

Специфіка фінансової системи України з нерозвиненим міжбанківським і фондовим ринком і суттєвою концентрацією кредитів, безумовно, вплинула на дизайн стрес-тесту 2015 року, методику якого нещодавно опублікував регулятор. Увага центробанку цілком логічно фокусувалася на кредитному, валютному та процентному ризиках. Водночас у стрес-тестах не було аналізу ризику втрати ліквідності банків унаслідок масового вилучення вкладів.

Діагностичне дослідження банківської системи було ініційоване Нацбанком 24 квітня 2015 року в межах співпраці з МВФ і включало обов’язковий аналіз якості активів, на якому пізніше базувався стрес-тест 20 найбільших банків.

Вихідні дані для стрес-тесту датувалися 31 березня 2015 року, а прогнозний горизонт становив три роки. Особливістю вітчизняного стрес-тесту стала також відсутність негативного макроекономічного сценарію, мотивована «досягненням нижньої межі економічної кризи». Розрахунки базувалися на стандартному базовому прогнозі на 2015–2017 роки, розробленому разом із МВФ, у якому для 2015-го приріст реального ВВП становив -9%, річна зміна реальної зарплати – -18,5%, середньомісячна заробітна плата – 4256 гривень, інфляція – 45,8%, міжбанківський курс долара – 23,5 гривні.

Результати стрес-тесту регулятор отримував за підсумками дослідження очікуваної зміни якості кредитів великих позичальників, а також інших кредитів, за винятком позик державних установ. Індивідуальний підхід передбачав аналіз фінансового стану великих позичальників (понад 200 млн гривень, або 5% регулятивного капіталу) й оцінку ймовірності неплатежів у зв’язку з низькою внутрішньою здатністю до генерування грошових потоків.

Під час портфельного стрес-тестування інших дрібніших кредитів моделювався вплив макроекономічних шоків на зміну частки проблемних активів окремо для валютних і гривневих портфелів іпотечних, корпоративних і споживчих позик на основі історичних квартальних даних за 2006–2014 роки. У свою чергу, результати екстраполювалися на поточну структуру кредитного портфеля, розраховувалися суми додаткового резервування, що впливає на цільові показники потреби в докапіталізації на 2015–2017 роки. Плани поповнення капіталу мали надати банки, показники яких виявилася нижчими за мінімальні значення достатності регулятивного капіталу – 5% у 2016-му і 7% у 2017 році.

Отримані у процесі стрес-тесту «діагнози» банків НБУ не розкриває, хоча в майбутньому обіцяє підвищення прозорості процесу.

Причина зрозуміла: слабким банкам навряд чи вдасться після такого розкриття залучити приватних інвесторів, тоді як відтік вкладів гарантовано. Враховувати у своїх моделях ризики ліквідності, ринковий ризик і кредитний ризик на міжбанку, а також негативні макроекономічні сценарії Нацбанк планує пізніше.

Але незважаючи на низку недоліків, методика стрес-тесту істотно поліпшена, якщо порівняти зі спробою аналізу життєздатності банків у 2010 році, коли макроекономічні сценарії у принципі не використовувалися, консолідована звітність великих позичальників не вивчалася, а матриця змін категорій проблемності кредитів задавалася окремою постановою НБУ без аргументованого прив’язування до реалій.

Головна відмінність вітчизняних стрес-тестів від закордонної практики – це відсутність опції державних вливань у капітал за неможливості акціонерів врятувати банк самостійно, хоча де юре вони передбачені законом №78 VIII від 28.12.2014. Глава НБУ Валерія Гонтарева воліла просто виводити банки з ринку, пояснюючи неможливість націоналізації їхніми хронічними проблемами, інсайдерськими бізнес-моделями, неблагонадійністю власників, а також негативним досвідом рекапіталізації 2009 року. Внаслідок відсутності практики державної рекапіталізації представники бізнесу критикували жорсткі дії регулятора після невиконання банками нормативів. З іншого боку, НБУ часто затягував офіційне визнання дефолтів зомбі-банків.

Падати далі нікуди

Щоб наблизитися до розуміння істинного стану справ у найбільших банках, Forbes на базі історичних даних спробував відновити картину банківської чутливості до шоків 2014–2015 років. Цікаві висновки про стійкість окремих фінустанов можна зробити після аналізу історичних значень адекватності капіталу – цільових показників більшості стрес-тестів.

Банківська криза останніх двох років призвела до загального падіння віднощення капіталу до активів у середньому з 14,6 до 9,7% у групі топ-20 банків. Ці сумні цифри пояснюють, чому Нацбанк України не ризикнув включити у стрес-тести негативний макроекономічний сценарій. Адже у разі повторення історичних параметрів шоку двох останніх років капітал багатьох банків свідомо виявиться біля нульової позначки, а суми необхідної докапіталізації – непідйомними для власників. Оскільки банківська система в нинішньому стані навряд чи переживе ще один подібний шок, єдиний вихід – відновити капіталізацію відповідно до поточних потреб і тільки після реанімації системи готуватися до майбутніх стресів.

Найбільш чутливим до шоків виявився капітал Укрексімбанку, відношення якого до активів (середнє за три попередні квартали) впало з 19,5 до 6,2%. Істотна негативна зміна капіталізації спостерігалася в ОТП Банку (-11,2 п.п.), Альфа‑Банку (-9,22 п.п.), Райффайзен Банку Аваль (-8,62 п.п.). Нижче за позначку 5% впала середня адекватність капіталу Сбербанку Росії й UKRSIBBANKу. Державні Ощадбанк і Укргазбанк мають порівняно кращі результати завдяки запасу міцності на початку кризи й доступу до бюджетних ресурсів.

Найменш значні зміни адекватності капіталу за сім кварталів кризи зафіксували ПриватБанк, Хрещатик, Сітібанк, ПУМБ і UniСredit. Але дані вітчизняних банків треба інтерпретувати обережно. Наприклад, незважаючи на серйозне погіршення якості активів, зростання резервів під кредитні ризики у ПриватБанку, Хрещатику, Південному було мінімальним, якщо порівняти з іншими фінустановами першої двадцятки.

Найімовірніше, вітчизняні банки не поспішали нарощувати резерви, щоб не допускати значних збитків і дотримуватися нормативів достатності капіталу хоча б на папері. Тим більше що висока частка позик пов’язаним особам перешкоджає оцінці реальної якості активів і необхідних відрахувань до резервів, що зменшують капітал.

Заради справедливості треба підкреслити, що в IV кварталі 2015 року намітився розворот тренду у бік докапіталізації. Хоча статистика за останній звітний період не була доступна на момент виходу номера, про поповнення статутного капіталу заявили Райффайзен Банк Аваль (3,2 млрд гривень), UKRSIBBANK (4,5 млрд гривень), Альфа-Банк (3,1 млрд гривень), ОТП банк (2,5 млрд гривень), Universal Bank (1,9 млрд гривень), а ПриватБанк збільшив регулятивний капітал на $220 млн.

До чого готуються банкіри?

У 2016 році українським банкам треба буде боротися з безліччю зовнішніх загроз і внутрішніх ризиків. Як показує опитування Forbes, серед головних викликів топ-менеджери банків найчастіше називали боротьбу з наслідками девальвації, необхідність розчищення кредитного портфеля від проблемних позик, а також докапіталізацію за результатами стрес-тесту 2015 року.

Гостра потреба в капіталі ключових гравців ринку, викликана дворічною кризою, поєднується з падінням попиту на банківські послуги внаслідок економічного спаду та низького рівня довіри населення до банків після серії гучних банкрутств. Банкіри скаржаться на загрози політичної дестабілізації, брак реального захисту прав кредиторів і інвесторів, жорстку валютну політику й можливий збій графіка отримання траншів від МВФ.

Українські банки на власних балансах усвідомили, що реальність буває гіршою за стрес-тест, а щоб вижити, треба сподіватися нема на допомогу від держави, а виключно на лояльність клієнтів і можливості акціонерів.

Опубліковано на сайті: 11.03.2016

Автор: Роман Корнилюк

Джерело: http://forbes.net.ua/


Замовити онлайн

Кредити на карту

Кредит під заставу

Кредит під 0%

Кредит готівкою

Кредитну картку





Видео дня

2-х летний малыш любит бросать. Смотрите, что получилось, когда родители купили ему баскетбольное кольцо!


Следить за успехами малыша можно на канале BasketBoy TV. Подписывайтесь!